Спочатку я працювала у сусідки, доглядаючи літню жінку, яка звалювала на мене всю роботу і скаржилася на мене з приводу та без. Не витримавши, я невдовзі знайшла нову роботу в Польщі, доглядаючи за прикутим до ліжка дідусем. Нова робота була легшою, оплачувалася краще, і в мене залишався час на особисте життя, включаючи побачення з Мироном. Я регулярно посилала гроші додому, не знаючи, що батьки витрачали велику їх частину на утримання моєї сестри Аліни, у якої була дочка Ольга від чоловіка, який їх кинув.
Ольга росла без батька, і мої батьки для неї нічого не шкодували. Я рідко бачила Ольгу, але стежила за її життям та матеріально підтримувала. Коли вона покинула університет і захотіла жити за кордоном у пошуках кращих нагод, мама попросила мене взяти її до себе. Я погодилася і знайшла їй роботу ще до її приїзду. Проте Ольга цілий місяць валялася на дивані, не виявляючи жодного інтересу до роботи. Коли я заговорила про її фінансовий внесок у наше спільне господарство, вона виправдовувалася, але нічого не робила. Я скаржилася мамі та сестрі на її лінощі, але у відповідь отримувала лише закиди у зайвій суворості. Коли ми з чоловіком Мироном запланували відпустку на море,
Ольга захотіла приєднатися, але так і не сплатила своєї частини витрат. Я попросила її повернути борг, що викликало обурення в сім’ї. Вони звинуватили мене в безсердечності і вимагали відправити Ольгу додому. Зрештою, Мирон купив їй квиток на батьківщину, але матір із сестрою все одно вирішили розірвати зі мною стосунки. Відтепер вони побачили в мені сторонню людину, яка не потурає своїй 20-річній племінниці. Я ж залишаюся в роздумах: чи правильно я вчинила, очікуючи, що вона робитиме свій внесок, а не просто жити за рахунок моєї щедрості?