Ніна Михайлівна дивилася у вікно, згадуючи минулі дні і нарікаючи на свою нинішню самотність. Її чоловік помер, а син, солдат, зник безвісти. Сусідка баба Таня вела відокремлений спосіб життя, все ще оплакуючи загибель своєї сім’ї внаслідок нещасного випадку, який стався кілька десятиліть тому. Інша сусідка, Олена, була молодою вдовою та матір’ю-одиначкою, невпинно працюючи та беручи участь у волонтерських роботах для солдатів. Ніна спочатку суворо засуджувала Олену, вважаючи її безвідповідальною.
Однак, дізнавшись про її жертви та труднощі, Ніна засоромилася і вирішила виявити свою доброту. Вона приготувала щедре новорічне гуляння, запросивши Олену, її сина, бабу Таню, та двірника, який нещодавно втратив останні гроші. Зібравшись, кожен загадав свої бажання: Ніна сподівалася на благополучне повернення сина, Олена – на припинення своєї боротьби за місце під сонцем, двірник – на повернення додому, а баба Таня – на тривале дружнє спілкування. Вони й не підозрювали,
що ранок наступного дня принесе їм радісні сюрпризи. Син Ніни благополучно повернеться, баба Таня запропонує Олені житло, визнавши її доброту, а двірник знайде свій втрачений гаманець, що дозволить йому повернутися додому. Ця історія дає місце міркуванню про силу доброти і про те, як важливо допомагати тим, хто цього потребує. Вона підкреслює, що щастя можна знайти, віддаючи іншим, і що кожен заслуговує на шанс на радісне життя.