Два роки тому я розлучилася з чоловіком, зберігши громадянські стосунки заради нашого сина Вадима, якому зараз сім років. Ми домовилися, що чоловік може бачитися з Вадимом у будь-який час. Однак під час осінніх канікул чоловік забрав Вадима, і я зіткнулася з труднощами у спілкуванні із сином. Коли закінчилися канікули,
і Вадим повернувся, я помітила разючі зміни у його поведінці. Він був незвично тихий і виглядав нещасним. Якось увечері, коли я спробувала його обійняти, він відсахнувся і закричав: “Я тебе не люблю! Відчепись від мене!”. Це одкровення було дивуючим і образливим. Під час розмови з Вадимом він зізнався,
що свекруха та колишній чоловік погано відгукувалися про мене. Ця зрада глибоко зачепила мене і змусила засумніватися в їхніх мотивах, враховуючи, що я – мама Вадима, його найближча людина. У відповідь я вирішила обмежити побачення Вадима з батьком. Я вважаю, що це необхідно, щоб захистити психічне здоров’я моєї дитини та уникнути непотрібного стресу для нас обох.