Жанна, облаштовуючись у новій двокімнатній квартирі на околиці міста, раділа своїй зростаючій самостійності. Її мати, Ніна Іванівна, приїхала на новосілля, постійно розмірковуючи про майбутнє заміжжя та дітей Жанни. Дівчина, зосередившись на інвестиціях, прикрашала свій новий будинок домашніми квітами, і часто насолоджуючись хрумким повітрям ранніх морозів. Одного разу Жанна помітила з вікна собаку, яка пильно спостерігала за нею – ту саму, яку вона бачила кілька днів тому, коли вона ховалася під лавкою. Пес здавався безпритульним, тому й привернув увагу Жанни. Оскільки у холодильнику були лише мариновані огірки, привезені мамою, Жанна вирушила за продуктами.
У супермаркеті дівчина купила собачий корм, а повернувшись, зустріла літню сусідку, бабусю Катю, яка годувала цього собаку. Виявилося, що Власта жила в їхньому дворі вже близько півроку, її підгодовували співчутливі, переважно літні мешканці. Власта щодня зустрічала Жанну біля під’їзду. З настанням зими дівчина, стурбована станом Власти в холодну пору року, вирішила надати їй притулок. Вона забезпечила Власту їжею, водою та теплим місцем для сну. Жанна покохала Власту і, незважаючи на те, що розмістила оголошення про пошук нового господаря, невдовзі зрозуміла, що не зможе розлучитися з нею. Коли Жанна відвідала маму у компанії Власти, та запропонувала залишити собаку на літо.
Жанна погодилася, Власта залишилася з її мамою. Одного літа, збираючи з Властою гриби, Жанна познайомилася з Олексієм, міським жителем, який відпочиває в тому ж селі. Вони швидко порозумілися, та й їхні собаки стали друзями. Їхнє знайомство переросло у відносини, і Олексій став відвідувати Жанну в місті. Зрештою, Олексій зробив Жанні пропозицію, і вона з радістю погодилася. Після весілля, молоде подружжя вирішило втекти від метушливого міського життя, оселившись у селі, де вони й познайомилися. Ніна Іванівна, мама Жанни, часто міркувала про те, як Власта принесла в їхнє життя щастя та любов, вважаючи це благословенням та знаком того, що добро завжди повертається.