Таня виросла з бабусею Катею у селі після того, як її батьки зникли, коли їй було два роки. Вона знала їх тільки за фотографіями та розповідями бабусі. Батько Тані був привабливим чоловіком, він відвіз її матір у місто, і бабуся завжди шкодувала, що відпустила дочку. Щоліта Таня з нетерпінням чекала в гості Остапа, бабуся якого жила по сусідству. Вони потоваришували, і згодом між ними спалахнули почуття.
До чотирнадцяти років вони заговорили про свої мрії: Таня хотіла стати вчителькою, як її мама, а Остап – льотчиком. Одного літа він поцілував її, започаткувавши їх романтичний шлях. Він регулярно дарував їй незабудки, які стали символом їхнього зв’язку. Однак час та відстань стали заважати їхнім стосункам. Остап переїхав до міста, щоб готуватися до вступу до льотного училища,
і їхнє спілкування зійшло нанівець. Таня почала працювати вчителькою у своєму селі і згодом вийшла заміж за іншого чоловіка, але спогади про Остапа не вщухали. Вони втратили зв’язок, і життя продовжувало йти своєю чергою: чоловік Тані зник, а вона вже стала бабусею. Якось увечері, коли постаріла Таня сиділа на їхньому улюбленому лужку, з’явився старий із незабудками в руках. То був Остап. Роки розлуки розтанули, і вони знову зустрілися, згадуючи про те кохання, яке завжди зберігали один до одного. Вони сиділи разом під зірками, рука об руку, занурившись у спогади.