Голос Віри був настільки гучним, що динаміки телефону ледве витримували таку напругу. Олеся сиділа на кухні, намагаючись не підслуховувати. Віра вимагала, щоб її колишній чоловік, нині наречений Олесі, забрав їхню дочку Алісу, погрожуючи, що, якщо він цього не зробить, вона покине дівчинку. Олеся відчула хвилю страху, злякавшись змін, які це принесе до їхньої родини. Коли розмова закінчилася, чоловік Олесі винувато глянув на неї і сказав, що Аліса переїде жити до них, швидше за все, тимчасово. Через три години він повернувся додому з худенькою дівчинкою зі світлим волоссям. Після прибуття Аліса виявила зухвалу поведінку, одразу кинувши виклик Олесі та своєму батькові. Наступні дні були важкими. Бунтарська поведінка Аліси довела Олесю до краю.
Дівчинка ізолювала себе, виходячи зі своєї кімнати тільки тоді, коли її батько був удома, зображаючи з себе люблячу дочку. Напруженість загострилася, коли Аліса почала привласнювати собі речі Олесі, псувати їх чи розкидати кімнатою. Якось старша сестра Олесі, Юлія, стала свідком істерик Аліси і дала Олесі кілька нетрадиційних порад, як упоратися із ситуацією. Незважаючи на початковий жах, Олеся довела справу до кінця, що призвело до поворотного моменту у їхніх стосунках. Якось вдень, коли Олеся гуляла зі своїм сином Ігорем, вона почула знайомі крики. Поспішивши до джерела, вона виявила, що до Аліси пристають старші дівчата. Олеся втрутилася, захистивши Алісу. Цей акт доброти змінив їхню динаміку,
і стіни, зведені дівчинкою, почали руйнуватися. Згодом зв’язок Аліси та Олесі зміцнився. Вони почали ділитися моментами сміху та радості, причому Аліса навіть називала Олесю своєю “класною мамою”. Проте їхнє щастя було недовгим: чоловік Олесі розповів, що Віра хоче повернути Алісу. Олеся була непохитною в тому, щоб не відпускати Алісу, наголошуючи, що дівчинка повинна сама вирішити, де вона хоче жити. Через тиждень Віра вкотре подзвонила, роздратована, і попросила їх забрати Алісу назад. Олеся не могла стримати посмішки, знаючи, що їхня сім’я незабаром знову буде повною.