Коли мій чоловік Анатолій йшов, він просто мовчки вручив мені ключі від нашої квартири, сигналізуючи про закінчення наших стосунків. Упродовж десяти років ми жили гармонійним життям. Я закохалася в нього на роботі і була в захваті, коли він вибрав мене зі своїх численних знайомих дівчат. Після одруження він став відданим сім’янином, тісно пов’язаним із нашими двома синами. Незважаючи на те, що у нас часто були розбіжності,
ми зазвичай знаходили золоту середину. Звістка про те, що він закохався у свою молодшу помічницю Олену, шокувала мене. Він зізнався у своїй інтрижці і вирішив бути з нею, попросивши у мене розлучення. Мої благання залишилися без відповіді, і він поїхав, залишивши наш дім мені та дітям. Зазнаючи фінансових труднощів, маючи лише допомогу від держави по вагітності та недавніх пологів, і потребуючи догляду за двома маленькими синами, я значною мірою покладалася на підтримку своєї матері. Олена, молодша і впевненіша в собі,
часто принижувала мене, припускаючи, що Анатолій знайшов втіху в її молодості та розумінні. Зрештою, я змирилася з розлученням, подала заяву на виплату аліментів та повернулася до стабільної роботи. Хоча Анатолій спочатку чинив опір, зростаючі борги змусили його переглянути своє рішення. Незважаючи на незацікавленість Олени у наших дітях, Анатолій залишається дбайливим батьком. Я плекала надію, що одного разу наші шляхи знову зійдуться.