Однокурсниці Олена та Жанна, колись близькі подруги, зустрілися за десять років після закінчення університету. Їхні життя склалися по-різному. Жанна вийшла заміж відразу після інституту, а Олена, прагнучи незалежності, переїхала до столиці і зайнялася кар’єрою. Не звертаючи уваги на тиск і не бажаючи виходити заміж, Олена насолоджувалась життям, кажучи мамі, що їй і без чоловіка добре, поки в тридцять два роки не зустріла Михайла.
Олена з Михайлом швидко зблизилися, у них зав’язався бурхливий роман, і вони запланували скромне весілля вже через 3 місяці спілкування. За тиждень до весілля Олена зустріла Жанну та з хвилюванням поділилася своїми планами. У відповідь Жанна вибухнула тирадою проти шлюбу, описавши свій досвід як “десять років каторги”.
Чоловік Жанни контролював її і нехтував нею, і вона шкодувала, що вийшла заміж за нього. Олена, здивована долею Жанни, запропонувала розлучитися, але Жанна послалася на наявність дитини. Захищаючи свої стосунки, Олена зазначила, що кожен шлюб індивідуальний і що у них із Михайлом багато спільного, і вони знають, як залагодити свої найбурхливіші конфлікти.
Цинізм Жанни не вщухав, вона ставила під сумнів минуле і зовнішність Михайла, що було досить негарно і навіть не в тему. Олена, відчуваючи заздрість подруги і не розуміючи її озлобленості, вирішила не сперечатися і просто піти, перервавши розмову. Звичайно ж, поганий досвід подруги не міг вплинути на її ставлення до її майбутнього шлюбу!