Олена Іванівна поставила питання про можливість народження другої дитини, чим викликала здивування та переляк на обличчі своєї дочки Каті. Почалася незручна розмова на цю тему, в якій різка реакція Каті змінилася боязким визнанням у думці про те, що в неї може бути ще дитина. У пам’яті спливли спогади чотирирічної давнини, коли Катя мала важку вагітність, і її дочка, Марійка, народилася недоношеною.
Цей період став потрясінням для всієї сім’ї, особливо для Каті, якій довелося звикати не лише до своєї нової ролі, а й до факту, що їй потрібно вкладатися у свої обов’язки в рази більше за інших матусь. Того літа Олена була поглинута переживаннями за вагітну доньку і спала з телефоном під подушкою. Коли Катя опинилася в пологовому будинку, Олена була у нестямі від радості, але більше від занепокоєння.
Передчасні пологи стали несподіванкою, і обидві жінки були здивовані. Наступні місяці пройшли в постійній боротьбі за життя крихітної Марійки, яка постійно хворіє. Минуло чотири роки, і ось уже здорова і балакуча Марійка мрійливо говорила про те, що в неї скоро з’явиться братик чи сестричка, дивуючи батьків.
Після деяких роздумів неприпустима колись думка про другу дитину стала реальністю та загальним бажанням. Через дев’ять місяців Катя принесла додому хлопчика, радуючи і бабусю, і старшу сестричку. Страхи перед вагітністю пішли в минуле, і Катя з чоловіком навіть почали думати про третю дитину.