Колись людина на ім’я Ховард Келлі був збіднілим підлітком-сиротою, який доставляв товари, щоб зводити кінці з кінцями. Одного дня він був без гроша в кишені і страшенно голодував. Розбитий цим інстинктом, він вирішив проковтнути свою гордість і постукати у гарний будинок, щоб попросити їжі. Нервово підійшовши до першого будинку, він подзвонив у дзвінок. Коли з’явилася молода жінка, він заїкався, просячи склянку води.
Бачачи його тяжке становище, вона принесла йому склянку молока. Ховард з вдячністю випив молоко і поцікавився ціною. Але жінка відмовилася від будь-якої оплати, наполягаючи, що доброта не повинна винагороджуватися грошима. Ця зустріч наповнила Ховарда новою енергією для пошуку роботи, нагадавши йому про притаманну людям доброту.
Через роки ця жінка важко захворіла, і її направили на лікування до більшого міста. Серед лікарів, з якими вона консультувалася, був Ховард Келлі. Дізнавшись у ній добру жінку зі свого минулого, він повністю присвятив себе її одужанню. Незважаючи на її спочатку похмурий прогноз, Ховард лікував її 9 місяців, і вона дивом одужала. Після її одужання Ховард попросив фінансовий відділ лікарні надіслати йому рахунок за лікування цієї жінки.
Коли він вручив жінці рахунок, вона завагалася, побоюючись, що в неї можуть виникнути труднощі з його погашенням. Однак вона розгорнула папір і виявила рукописну записку, в якій говорилося: «Оплачене склянкою молока». Ця історія була насправді. Вона про доктора Ховарда Келлі – видатного гінеколога та засновника Медичного університету Джонса Хопкінса. Ця історія є найяскравішим нагадуванням про приказку «Що посієш, те й пожнеш».