Три роки Ліля працювала за кордоном, намагаючись побудувати надійне майбутнє для себе та свого чоловіка, Василя, який тим часом за її гроші доглядав її маму. Мрії Лілі, яка планувала повернутися на свята, були зруйновані нічним дзвінком її сусідки Олени. Олена повідомила, що Василь завів роман із сусідкою Любкою і відкрито демонструє їхні стосунки на все село.
Гірше того, він відправив її матір до будинку для людей похилого віку, щоб звільнити себе від турбот. Ліля в люті кинула роботу і примчала додому , де застала чоловіка та Любку в інтимних обіймах. Василь, схоже, був схвильований її несподіваним приїздом, ніж відчував провину в своїй невірності.
Він бездушно ухилявся від відповідальності за свої дії по відношенню до тещі і навіть слова каяття не випустив. Почуваючись зрадженою та скривдженою, Ліля пішла з дому і залишилася ночувати у сусідки, спустошена та не впевнена у своєму майбутньому. Єдине, у чому вона була впевнена, то це в тому, що вона мала повернути маму додому. Коли вона блукала за кілька днів по замерзлих сільських дорогах, її гукнув знайомий голос.
Це був Іван, її перше кохання, який, стурбований її бідою, запросив її до свого дому, щоб зігріти та заспокоїти. Поки Іван готував чай, Ліля виливала йому свої прикрості, натомість знаходячи втіху в його розумінні та підтримці. Того вечора у Лілі з’явився проблиск надії, віра в те, що попри все, все тобов’язково буде добре.