З самого початку мої стосунки зі свекрухою були нестабільними: вона ніколи не приховувала своєї зневаги до мене. Вона була прив’язана до своєї дочки Лариси, молодшої сестри мого чоловіка, та її дітей. Свекор збудував великий будинок, у якому жили усі. Однак ми з чоловіком там не мешкали. Ми мали маленьку квартиру, яку нам віддали мої батьки. Це був тісний простір, але ми цінували свою незалежність. Лариса вийшла заміж і одразу переїхала до батьків, заявивши, що вкладе гроші до сімейного будинку, а ми не маємо на нього претендувати.
Такий розклад засмучував мого чоловіка, але я не втручалася в їхні сімейні розбірки. Однак мій чоловік повертався з візитів до своєї сім’ї помітно засмученим. Пізніше я дізналася, що під час цих візитів свекруха та Лариса зневажливо відгукувалися про мене і нарікали на “втрачені можливості” мого чоловіка з більш заможними жінками. Спочатку їх зауваження зачіпали мене, але завдяки пораді подруги по роботі я навчилася не звертати на них уваги.
Згодом я виробила механізм подолання цієї проблеми: коли чоловік приходив додому засмучений, я йшла гуляти, а коли поверталася, він був уже спокійним. Нещодавно чоловік повернувся від родичів із пропозицією: ми мали викупити частку Лариси в сімейному будинку. Лариса планувала переїхати до Канади та хотіла отримати за свою частину 25 тисяч доларів. Чоловік був радий можливості повернутися до сільської місцевості, але я була категорично проти цієї ідеї.
По-перше, про життя зі свекрухою, що зневажає мене, не могло бути й мови. По-друге, мені здавалося несправедливим платити Ларисі за будинок, який збудував її батько. Зараз це питання стало причиною серйозних розбіжностей у нашій сім’ї . Коли я наполягаю на тому, щоб використовувати наші заощадження для покупки більш просторої квартири, мій чоловік хоче жити зі своєю матір’ю. А як вийти із ситуації – я взагалі гадки не маю.