Коли друзі зібралися проводжати останні години літа, Дімка розширив очі, помітивши нову пару: довготелесого, непоказного хлопця з воронячим волоссям і чарівну білявку з янтарними очима і фігурою, що зачаровує. – Богиня! – прошепотів Дімко Ігорю. – Це Руслан та Наташа. Заручені, весілля наступного місяця. Серце Дімки забилося від заздрощів. Руслан, непоказний хлопець, і таку красуню вхопив! Дімці, з його атлетичною статурою та харизмою, ніколи так не щастило.
Він наполегливо сказав Ігорю: – Вона буде моєю. Ігор витріщився. Протягом усього вечора Дімка співав Наташі серенади, зачаровуючи не лише її, а й усіх присутніх. Руслан виглядав пригніченим і рано пішов з Наталкою. Дімка, дізнавшись подробиці про Наталю, наступного дня чекав на неї в університеті. Вона була приголомшена. З небажанням вона прийняла наполегливі залицяння Дімки. Він засліплював її квітами, розповідями, своєю харизмою.
Він тонко порівнював себе з Русланом, даючи зрозуміти, що йому подобається. Зрештою Руслан став свідком цих побачень, і заручини були розірвані. Наташа розривалася між непохитним Русланом і зухвалим Дімкою. На подив рідних, дівчина обрала Дімку. Сам же Дімка, здобувши перемогу, насміхався з Ігоря: – Ось бачиш, я ж казав! – Краще одружись з нею зараз, а то раптом і в тебе її хтось відіб’є, – відповів Ігор. Дімка посміхався доти, доки не зустрів маму Наташі, яка повторила слова Ігоря.
Під тиском він зробив Наталці пропозицію. Весілля було похмурим, у серці Наташі закралися сумніви. Їй хотілося, щоб Дімка втішив її, але поруч виявилася тільки її мама. Шлюб виявився порожнім. Початковий запал розсіявся в тиші та розчаруванні. За місяць Наташа повернулася до матері, і подала документи на розлучення. Через роки Наталя знайшла своє справжнє кохання, вийшла заміж і народила двох дочок. Дімка мав кілька шлюбів після цього, і лише в п’ятдесят років він заявив, що знайшов свою половинку. Як то кажуть, кожному – своє.