Вирісши звичайнісінькою дівчинкою в маленькому містечку, я не покладала великих надій на своє життя. Напевно, тому я не роздумуючи прийняла пропозицію руки та серця від Антона – першого чоловіка, який виявив до мене інтерес. Він був привабливим та мав квартиру; можна сказати, був ідеальним кандидатом. Оскільки він був моїм першим і єдиним, я зробила все, щоб він був щасливим. З роками у нас народилися дочка та син… Озираючись назад, я розумію, що моя невпевненість у собі не дозволила мені помітити жа хливе ставлення Антона до мене.
Якось я повернулася додому рано, тихо увійшла до коридору і підслухала розмову Антона по телефону, з якої стало ясно, що він невірний. Незважаючи на моє обурення, він відмахнувся від моїх страждань, впевнено заявивши, що всі чоловіки зра джують, а я маю бути вдячна за те, що є його дружиною та матір’ю його дітей. Я переконала себе залишитись заради наших дітей. Минуло шість років.
Почалися жахливі події в нашій країні, і мама вмовила мене переїхати з нею за кордон: ми опинилися у Швеції. Спочатку було важко, але зрештою я знайшла роботу та влаштувалася. Дивно, але моє самовідчуття почало змінюватися : я відчула себе гарною і помітила на собі увагу багатьох чоловіків. Здобувши впевненість у собі, я вимагала від Антона розлу чення. Його початковий гнів незабаром переріс у відчайдушні благання про моє повернення, від яких я рішуче відмовилася.
Зараз я задоволена своїм життям та роботою. Мої діти щасливі, і в мене повноцінні стосунки із чудовим чоловіком. Я ніколи не відчувала себе більш гарною та бажаною. Я розумію, що будуть осуди, але хочу пояснити раз і назавжди: жінки, які кидають своїх чоловіків і їдуть за кордон, не ухвалюють таких рішень спонтанно та легковажно. Жодна жінка не покине доброго та дбайливого чоловіка.