У дитинстві ми з сестрою ніколи не замислювалися про спадщину. Оля, моя старша сестра, навчалася і вступила до університету. Я ж, навпаки, не змогла вступити, тож вийшла заміж і переїхала до чоловіка. Невдовзі я дізналася, що ваrітна. Поки я була зосереджена на вихованні дітей, Оля на відмінно закінчила університет і почала будувати свою кар’єру.
Зрештою, нам із чоловіком знадобилося більше місця у нашому сімейному будинку, але він не хотів вкладати гроші в нерухомість, яка йому не належала. Моя мама погодилася віддати нам свою частину будинку, але лише за умови, що Оля буде згодна. На відміну від нас, Оля обзавелася власною квартирою і навіть водила пристойну машину. Вона була щедрою, часто привозила подарунки для моїх дітей та допомагала нам із продуктами.
Я розуміла, що несправедливо просити її відмовитися від своєї частки, але, на мій величезний подив, вона сама підняла цю тему. Їй не потрібна була її частка, і вона наполягла на тому, щоби ми переоформили всі документи. Коли квартира офіційно стала нашою, ми розпочали ремонт. Я обіцяла відплатити Олі за її доброту. Незважаючи на успіхи, її особисте життя залишалося нереалізованим.
Напевно, тому вона дбала про нашу родину. Коли діти підросли, я почала працювати, адже мені не давали спокою борги, які ми мали перед Олею. Після поїздки до Польщі я повернулася зі значною сумою. Я вирішила повернути частину боргу, але сестра відмовилася щось приймати. За її словами, вона не позичала нам гроші, а віддала їх добровільно. Я була безмежно вдячна сестрі за її безкорисливу любов і щедрість.