Андрій із тривогою спостерігав за ліжком своєї дружини. Коли увійшла медсестра у білосніжній формі, він практично схопився зі свого місця, почуваючи себе ви нним. Він запитав про місцезнаходження дружини, на що медсестра запевнила його, що його дружина Поліна знаходиться в надійних руках. Його хвилювання посилилося, коли він зіткнувся з лікарем із сусіднього відділення. З нього полилися зви нувачення в некомпетентності та байдужості, засновані на страху за дружину, яка перебувала під їхнім наглядом останні чотири місяці. Проте лікар запевнив його, що після останніх процедур у Поліни з’явилися ознаки одужання, що було досить обнадійливо.
Андрій вийшов з лікарні роздратований, відчуваючи глибоке почуття незадоволеності. Дорогою додому він у повному розчаруванні проїхав на червоне світло, повторивши інцидент 4-місячної давності, через який Поліна і потрапила до лікарні. Поліна та Андрій були одружені трохи більше року. Поліна, успішна бізнес-леді, яка успадкувала бізнес своїх батьків у 28 років, і Андрій, людина зі скромним походженням, але великими амбіціями, став для неї ідеальною парою. У міру розвитку шлюбу самозадоволення Андрія переросло всі межі.
Він наполягав на тому, щоб Поліна передала йому контроль над її бізнесом, що призвело до розриву в їхніх відносинах. Під час однієї спекотної сварkи на шляху додому, коли Поліна відстоювала свою довіру до нього, а Андрій вів машину безрозсудно – сталася kатастрофа. Поліна отримала серйозні травми, в яких винен Андрій, хоча він ніколи цього не визнавав. Протягом усього часу її лікування Андрій зберігав видимість турботи, потай бажаючи, щоб Поліна поме рла, і тоді її багатство перейшло б до нього. Одного разу він прямо висловив їй промову, що леденить душу, від якої Поліна несподівано для всіх прийшла до тями.
Про черствість Андрія невдовзі дізналися лікарі та медсестри. Поліна благала їх не підпускати Андрія до неї та звернутися до людини на ім’я Павло Андрійович. Будучи другом та довіреною особою, Павло відразу ж зробив кроки щодо збереження майна Поліни і навіть обманом переконав Андрія відмовитися від своїх прав. Після довгого відновлення Поліну нарешті виписали. Вона переїхала в інше місто, щоб почати життя заново, розлу чилася з Андрієм і зробила все можливе, щоб більше його ніколи не бачити. Цей досвід став суворим нагадуванням про ціну недоречної довіри, але він також зміцнив її рішучість збудувати життя, в якому вона буде єдиною розпорядницею своєї долі.