Ірина та Ігор зіграли весілля після того, як познайомилися один з одним на першому курсі коледжу. Незважаючи на хвилювання та підготовку до знаменного дня, Ірина почувала себе беземоційним роботом під час церемонії. У неї бо ліли ноги від нових туфель, і вона почувала себе відстороненою від свого нового чоловіка, який, здавалося, більше цікавився гостями та своїм зовнішнім виглядом, ніж нею.
Потім з’явився друг дитинства Ігоря – Іван, і Ірина відчула, як її тілом пробіг електричний струм, коли він узяв її за руку. Вона не могла зрозуміти, чому вона така схвильована і щаслива поруч з Іваном. Пізніше Ірина не могла забути закоханий погляд Івана того вечора і звернулася за допомогою до фахівця, який порадив їй зустрітися з Іваном ще раз, щоб розвіяти своє захоплення ним. У результаті Ірина знайшла адресу Івана і “випадково” зіткнулася з ним на вулиці перед його домом.
Його погляд, як і раніше, пестив її душу, і того ж вечора вона попросила Ігоря про розлучення. Через три місяці Ірина вийшла заміж за Івана, і в них народилося троє дітей. Ця історія показує силу тяжіння та можливість знайти кохання у найнесподіваніших місцях. Вона також підкреслює важливість того, щоб слухати своє серце і дотримуватися своєї інтуїції, навіть якщо це означає йти проти суспільних норм та очікувань.