Оксана сиділа в автобусі і дивилася у вікно, коли побачила Степана. Він тримав за руку маленьку дівчинку, мабуть, вони йшли додому з дитячого садка. Минуло багато років відколи вони бачилися востаннє. Степан зараз живе у місті, а колись вони мешкали в одному селі. Оксана шкодувала, що не повірила йому, коли він їхав. Про його життя вона дізнавалася від своєї сусідки Віри, яка працювала з ним на одному підприємстві. Розмірковуючи про Степана, Оксана зрозуміла, що з роками все більше сумує за ним.
Вона запитувала себе, чи правильний вибір вона зробила в житті. Якби вона повірила йому тоді, вони могли б прожити щасливе життя разом. Оксана вийшла з автобуса і почала чекати Степана. Побачивши його, вона підбігла до нього з донькою та привіталася. Степан здивувався, але радий був її бачити. Вони вирішили разом піти в кафе, щоб надолужити втрачене. Оксана нервувала, але дочка Степана змусила її почуватися невимушено. Дівчинка запитала Оксану, як її звуть, і дуже зраділа, виявивши, що вони мають однакові імена.
Після того, як вони закінчили пригощатися, Степан попросив у Оксани номер телефону. Він пообіцяв зателефонувати їй та домовитися про візит. Оксана погодилася, радіючи змозі побачити його знову. Поки Оксана їхала в автобусі додому, вона думала, який вибір вона зробила у своєму житті. Вона зрозуміла, що зробила помилку, і пошкодувала, що не повірила Степану, коли мала шанс, коли він клявся, що дівчинка, яка втратила матір і опинилася на ганку його будинку, не від нього. Вона подумала, чи не пізно було все виправити.
Через три дні Степан зателефонував, і вони домовились зустрітись. На зустрічі донька Степана подарувала Оксані букет червоних троянд. Вона сказала, що якщо Оксана прийме їх, стане її новою мамою. Переповнена емоціями, Оксана обняла дівчинку, прийняла квіти та розnлакалася. Степан був у захваті від того, що дві найважливіші жінки в його житті зблизилися. Він обійняв їх обох і пообіцяв дбати про них до останнього свого подиху. Наступного дня вони втрьох подали заяву до РАГСу, і мрія Оксани жити в дружній сім’ї, що любить один одного, нарешті, збулася.