Я жив у невеликому місті з дружиною та трьома маленькими синами. Я працював виконробом, а моя дружина вела домашнє господарство і дбала про наших дітей. Якось дружині довелося виїхати з міста, щоб розібратися з майном своєї бабусі, і я залишився сам із дітьми. Цей випадок назавжди змінив мій погляд на виховання дітей.
Першого дня все здавалося цілком підданим контролю. Але другого дня почався невимовний хаос. Коли я намагався приготувати кашу, зрештою залишилася лише брудна плита і великий безлад. Нагодувавши дітей, я одягнув їх і повів на прогулянку. Проте все швидко пішло навперекосяк, коли одному з моїх синів стало жарко.
Увечері мені було важко приготувати суп, і день закінчився тим, що шукав соску для молодшого сина, але так і не знайшов. Наступний день був таким самим складним, як і перші два. Але моє життя змінилося на краще, коли моя дружина повернулася додому. Полегшення, яке я відчув, було невимовним: нарешті я був врятований…
Дружина розповіла мені про свою поїздку до села, де вона організувала все необхідне та розпродала майно бабусі. Слухаючи дружину, я не міг не відчути подяку за її присутність у моєму житті. З того дня я зрозумів, що бути будівельником легше, ніж батьком, та й то на повний робочий день.