Я 62-річна вдова, яка мешкає в селі. У мене є два сини, які мешкають у місті зі своїми сім’ями. Олег, старший син, рідко відвідує мене, на відміну від Павла, який щовихідних привозить дружину та дітей, щоб допомогти мені по господарству. Якщо Олег готовий допомогти, його дружина, Ірина, ніколи нічого не робить. Пройшло п’ять років відтоді, як я втратила свого чоловіка Семена, який мав слабке серце.
Мені було важко пережити цю втрату, і турбота про будинок ставала все важчою. Я розраховувала на допомогу невісток, але Ірина відмовляється щось робити. У мене є город поряд із будинком, і я вирощую там овочі з юних років. Але сили вже не ті, тому я розраховувала на допомогу жіночої частини сім’ї. Але Ірина відмовилася, сказавши, що це не варте зусиль, та й Олега вона не пускала на город.
Одного разу Ірина зажадала, щоб я переписала на неї частку від дому, перш ніж вона мені допомагатиме. Я була збентежена і не знала, що робити. Якщо я перепишу на Олега, то Павло обра зиться, а якщо перепишу на обох, то я залишуся ні з чим. Мені було прикро, що Ірина не може мені допомогти, але я не піддалася на її вимогу. Я продовжувала працювати в саду і дбала про будинок, скільки могла.