Квартира була порожня, а Таня в екстазі кружляла у ніжно-блакитній сукні. Вона була закохана, і він також любив її! На церемонії вручення дипломів Тетяну та Андрія було названо найкрасивішою парою. Вони чудово виглядали разом: струнка постать, трохи кирпатий ніс і бешкетні очі Тетяни, і з іншого боку – сила, надійність, вірність і впертість Андрія. Андрій завжди домагався поставленої мети, а Тетяна для нього була зіркою, яку він мріяв дістати з неба.
Вона була його головною метою у житті. Якось увечері, гуляючи біля річки, Андрій сказав Тані, що вирішив з осені працювати та вчитися заочно. Він говорив із такою серйозністю, ніби на роки вперед вирішив, як житиме далі. Таня слухала і сміялася, кепкуючи з нього за таку організованість. Але Андрій раптом зупинився і спитав: -Таня, Ти мені віриш? Ти ж знаєш, для кого я хочу досягти всього! Таня спитала, для кого, все ще сміючись, а Андрій узяв її за плечі і сказав:
-Для тебе. Я люблю тебе, Таня. Ти вийдеш за мене заміж і житимеш зі мною довго і щасливо? Я зроблю все, щоби це було так. Таня здивувалася і занервувала, але зрештою погодилася на пропозицію коханого. Минули роки, вони обоє закінчили навчання. Батьки Андрія з нетерпінням чекали на їхнє весілля і приготували для них квартиру. Незважаючи на те, що це була маленька однокімнатна квартира, всі були в захваті від такого сюрпризу.
Якось, переглядаючи з мамою старий сімейний альбом, Таня з подивом дізналася, що двоє її родичів, чоловік та дружина, пішли з життя невдовзі після народження своєї дитини. Її турбувало, що така ж доля може спіткати і її, якщо вона матиме дитину. Андрій зробив ремонт у їхній квартирі та готувався до весілля, яке перенесли на весну. Весілля було красивим, і вони виглядали щасливо разом. Через рік у них народилася перша дитина, син Іван, а потім ще й донька. Вони були великою і люблячою родиною та жили щасливо довгі роки.