Таїсія Василівна планувала відвідати сина, невістку та онуку. Незважаючи на те, що вона не часто їх відвідувала, вона завжди з нетерпінням чекала на кожну зустріч з ними. День вона провела в ліжку, щоб потім всю ніч не спати та насолоджуватися видом за вікном поїзда. Однак під час поїздки пізно ввечері до її купе увійшла молода жінка із сумним обличчям.
Таїсія Василівна запитала, що трапилося, і за кілька хвилин дівчина розповіла, що закохана в чоловіка, який уже одружений і має дитину. Вона збиралася зустрітися з ним, щоб вирішити ситуацію, але боялася його рішення. Таїсія Василівна поставила кілька запитань про чоловіка і зрозуміла, що йдеться про її рідного сина Володимира. Розгнівавшись і засоромившись, Таїсія Василівна вилаяла молоду жінку за те, що та вирішила зруйнувати сім’ю і зробити всіх нещасними, в тому числі й ні в чому невинних дітей.
Жінка сказала, що коханки ніколи не заслуговували на повагу, і що щастя не можна побудувати на руїнах життя невинних людей. Дівчина вийшла з купе в сльо зах, та й Таїсія Василівна nлакала всю дорогу, що залишилася. Коли вони прибули до пункту призначення, Таїсія Василівна побачила молоду жінку в яскравому пальті і зрозуміла, що це kоханка її сина, але в ту ж мить побачила, як та підійшла до іншого чоловіка.
Незабаром Таїсія Василівна з полегшенням побачила, що син чекає на неї на пероні. Вони поїхали додому до його люблячої родини, і Таїсія Василівна була вдячна за те, що помилилася, і її син не мав нічого спільного з незнайомкою.