Надія Петрівна вже багато років планувала свій вихід на пенсію. Її головною мрією було переїхати із тісної квартири та купити будинок у передмісті. Однак вона швидко зрозуміла, що знайти недорогий будинок у хорошому місці виявилося складніше, ніж вона передбачала. Після шести місяців пошуків вона таки знайшла будинок, який вимагав ремонту. Але він перебував у мальовничому місці поруч із зупинкою. Єдина проблема полягала в тому, що її квартира більше не мала попиту.
Ріелтори стверджували, що у квартирі була відсутня інфраструктура та сучасне планування, що робило її непривабливою для молодих покупців. Незважаючи на розчарування, Надія твердо вирішила продати квартиру будь-що-будь, щоб придбати будинок своєї мрії. Нарешті вона знайшла покупця і продала квартиру за запропонованою ціною. Надія була в захваті від свого нового будинку, незважаючи на те, що він потребував ремонту. Вона була рада, що має тепер свій сад, навколо свіже повітря.
Саме під час роботи в саду вона познайомилася зі своїми сусідами, які жили по обидва боки від неї. Вона легко порозумілася з літньою парою ліворуч від неї, але молоді люди праворуч викликали в неї почуття незручності. Якось, чекаючи автобус, Надія втратила свідомість , і молода дівчина на ім’я Марина, сусідка праворуч, буквально врятувала їй життя. Марина навчалася на лікаря, тож не розгубилася в цій ситуації.
Надія зрозуміла, що несправедливо засуджувала Марину, і вибачилася перед нею. Життя старенької поступово почало налагоджуватися. Вона потоваришувала з новими сусідами і допомагала Марині з новонародженою дочкою. А незабаром Іван, вдівець, що жив через кілька будинків, почав приходити до неї на чай. Надія зрозуміла, що купівля нового будинку принесла їй не лише житло, а й нову родину.