У свої 42 роки я ніколи не була заміжня і не була впевнена, що колись буду. Коли мені було 20 років, я зустріла чоловіка на ім’я Андрій, який був старший за мене на вісім років. Ми покохали один одного, але все змінилося, коли я дізналася, що інша жінка була ваrітна від нього, і вони збиралися одружитися. Ми з Андрієм більше не розмовляли, але мені вдалося збудувати успішну кар’єру, забезпечити себе будинком та машиною. Однак я завжди відчувала, що в моєму житті чогось не вистачає.
Нещодавно я зустріла Андрія на автобусній зупинці , і ми одразу впізнали один одного. Ми дізналися про життя один одного, і що його шлюб закінчився розлу ченням, і він уже кілька років живе сам. Андрій вважав, що наша зустріч – це доля і що ми маємо бути разом, але я не була впевнена, що ми зможемо розпочати все спочатку після того, як минуло стільки часу. – Десь у глибині душі я теж так думаю, але я не впевнена, чи варто нам починати все спочатку, – сказала я.
Андрій сказав мені, що розуміє мої вагання і що він дасть мені час подумати про це. Він попросив мене залишатися на зв’язку та залишив мені свій номер телефону, перш ніж поїхати. Поки я їхала додому, я не могла перестати думати про Андрія та про можливість почати все спочатку з ним. Я запитувала себе, чи зможу я відпустити минуле і дати нашим відносинам ще один шанс. Це було важке рішення, але я знала, що маю все ретельно обдумати, перш ніж зробити такий важливий вибір.