Я була старшою дитиною у своїй сім’ї з двома молодшими сестрами. Нам було важко, тому що ми зазнавали фінансових труднощів, і мої батьки часто сва рилися через гроші. Вони обидва працювали багато годин, щоб забезпечити нас. Проте трапилася трагедія, коли не ста ло моєї матері. Її збила машина, коли вона поверталася з роботи, і водій втік з місця події. Після цього батько став приходити додому n’яним щоночі, залишаючи нас напризволяще.
Ми не мали ні їжі, ні нормального одягу, і мені довелося навчитися шити, щоб ми з сестрами виглядали хоча б пристойно. Якось наш батько зник на тиждень, і нас забрали до дитя чого будинку після того, як сусідка повідомила про нас у слу жбу опіки. Після цього наші життя розійшлися по різні боки. Я першою поkинула дитя чий будинок і знайшла роботу, а життя моїх сестер пішло іншим шляхом. Незважаючи на різне життя, ми всіляко підтримували зв’язок і залишалися близькими один до одного.
Зрештою, ми вирішили відвідати батька, але коли ми побачили його, він нас навіть не впізнав. Минуло кілька хвилин, перш ніж татко нарешті зрозумів, хто ми такі, і почав вибачатися перед нами за все. Незважаючи на те, що батько завдав нам багато бо лю, ми вирішили залишитись з ним, тому що він все ще був нашим батьком. Це було важке рішення, але ми знали, що сім’я це важливо, і ми не хотіли kидати його, як це зробив він.