Якось мій батько поїхав на заробітки, а через деякий час вирішив залишитись там назавжди. Моя мати спочатку дуже переживала з цього приводу, але згодом ми навчилися жити без нього. За ці 30 років ми з мамою власним коштом відремонтували будинок, я пішла до школи, здобула освіту, влаштувалася на роботу, і в результаті вийшла заміж. Нині ми живемо у будинку моїх батьків, а мама винаймає квартиру в місті. Вона завжди вважала, що молодій сім’ї краще жити окремо. Спочатку я постійно питала маму, коли батько повернеться.
Згодом у моєму серці оселилася обра за на батька. Я зрозуміла, що в мене є лише мама, а в неї є я. Разом нам вдалося пережити важкі часи. Зрештою, моя мама знайшла хорошу роботу, і ми мали достатньо грошей, щоб жити і платити за мою освіту. Після того, як я вийшла заміж, моя мама теж знайшла хорошу роботу в місті, де їй дуже добре платили, а колеги її поважали. Через 30 років розлуки батько несподівано повернувся , вважаючи, що для нього ще є місце в нашому житті. У нього вже були онуки, але він їх не бачив з народження і навіть не знав про їхнє існування.
Він прийшов так, ніби цих 30 років розлуки просто не було; ніби він не втік від нас за своєю волею. То була неприємна зустріч, і батько почав вимагати, щоб його пустили до будинку. Але я відмовилася це зробити. Потім я додала, що ми вже зробили дуже дорогий ремонт і він повинен відшкодувати нам частину його вартості. Я впевнено повідомила йому, що він небажаний гість у будинку, і запропонував йому оселитися на літній кухні у дворі, від чого він відмовився, заявивши, що він не має грошей на існування.
Мій чоловік спробував побути посередником і сказав, що місця у хаті вистачить усім. Але я не хотіла жити з батьком під одним дахом. Мені не подобається його присутність. Я навіть не могла дивитися на нього. Виник великий скандал, але приїхала мама і стала на мій бік, переконавши батька переїхати на літню кухню. Вона пообіцяла, що ми допоможемо йому її віремонтувати. Але батько навіть не пояснив, де він був усі ці роки.