Я виросла в сім’ї зі старшим братом та батьками. Скільки я пам’ятаю, моя мати ніколи не любила мене так сильно, як мого брата. Вона часто робила зауваження про те, що я маю піти до сім’ї мого батька або її свекрухи або моєї бабусі, з якою вона не ладнала, ніби вона не хотіла, щоб я була поряд з нею. Я намагалася бути кращою дочкою, ніж могла, допомагаючи на фермі, тому що ми жили на селі і в нас завжди було велике господарство. Іноді мої батьки та мій брат виїжджали на цілий день, залишаючи мене піклуватися про наше господарство, коли мені було лише 9 років. Я мала доїти корову, годувати свиней і птахів, прополювати грядки та багато іншого.
Тим часом інші діти по сусідству грали та веселилися на вулиці. Незважаючи на мої сарання бути корисною та слухняною, моя мати ніколи не виявляла до мене ніякої прихильності. Я жадала почути від мами добре слово або показати мені своє кохання, але цього так і не сталося. Натомість вона часто казала мені образливі речі, на кшталт: «Ти не дозволяєш себе любити, ми в цьому не винні!». Ставши старшою, я продовжувала намагатися заслужити любов і схвалення моєї матері. Однак, коли я просила про такі речі, як новий одяг чи взуття, вона говорила мені, що ми будуємо будинок і ми не маємо зайвих грошей.
Батько мав хорошу роботу і приносив додому чимало грошей, мама теж працювала, тож браку коштів ми не мали. Але моя мати наполягала на тому, що ми не можемо дозволити собі нічого зайвого. Коли я почала працювати і заробляти власні гроші, я сподівалася, що нарешті зможу купувати те, що хочу. Однак мама забрала мою першу зарплату і зажадала, щоб я віддавала їй усі наступні, щоб допомогти сплатити за будинок. Я почувала себе у пастці і не могла навіть попросити те, що хотіла. Протягом усього життя моя мати ніколи не була поруч зі мною так, як мені було потрібно.
Вона не приходила на шкільні вистави і навіть не розчісувала мені волосся для шкільних фотографій. Коли я вийшла заміж, нам із чоловіком довелося жити з моїми батьками якийсь час, а мама з ним взагалі не ладнала. Я намагалася зберегти свою сім’ю, але моя мати заважала мені це робити, постійно кажучи образливі речі моєму чоловікові і відмовляючись бути ввічливою з ним. Ми з чоловіком нарешті змогли зняти квартиру та з’їхати від матері. Незабаром мій брат переїхав до моєї мами зі своєю сім’єю через фінансові проблеми, і маму стали потихеньку витісняти з її величезного будинку.
Мама прийшла до мене у сльозах, і я прийняла її. Я думала, що між нами, нарешті, щось може змінитись, але цього не сталося. Вона, як і раніше, була важкою і ніколи не усвідомлювала тієї шкоди, яку завдала мені протягом усього мого життя. Тепер у мене є дочка і син, і я турбуюся, що ті ж руйнівні моделі стосунків матері з дитиною продовжуватимуться і в наших стосунках. Важко пробачити і забути весь біль, який мама завдала мені. Ця травма ніколи не припинить нагадувати про себе, а рана не затягнеться.