Ми з Валентиною були одружені понад п’ять років. Насолоджувались комфортним життям із квартирою, машиною, гарною зарплатою та відпочинком на найкращих курортах світу. Однак ми так і не змогли завести дітей, незважаючи на консультації з численними лікарями та проходження різних процедур. Я бо явся, що то була моя провина. Одного разу я запропонував своїй дружині всиновити дитину, але вона не наважувалася ростити чужого малюка. Натомість Валентина запропонувала спробувати штучне заnліднення, але я відмовився через високу вартість та відсутність гарантованого успіху.
Якось увечері ми сиділи з друзями, і розмова зайшла про нашу боротьбу з безnліддям. Мій друг Олексій згадав, що штучне заnліднення можна зробити без лікарів. Спочатку я пожартував, але потім подумав, що Олексій міг би нам допомогти. Ми були близькими друзями з дитинства, і я йому повністю довіряв. Коли ми випили мої спогади тієї ночі стали туманними, але я пам’ятаю, як Валентина пішла в спальню з Олексієм.
Наступного ранку я прокинувся з жа хливим головним бо лем, не тільки через алкоrоль, а й від усвідомлення жа хливого рішення, яке я прийняв. Коли я увійшов до спальні, то побачила Олексія та Валентину сплячими під ковдрою. Мені було нестерnно бачити це, тому я негайно пішов із квартири. Я поїхав до будинку своїх батьків і пробула там два дні, уникаючи дзвінків від Олексія та Валентини. Я не знав, як дивитися їм у вічі, знаючи, що в усьому була моя провина. Я не знаю тепер, як рухатись уперед і жити з наслідками своїх дій.