У вихідні я завжди намагалася приготувати їжу на весь тиждень. Я вибирала страви, які можна було заморозити, а потім просто розігріти, коли заманеться. У моїй родині любили голубці, котлети та вареники. Коли потрібно, я просто готувала гарнір або якийсь салат і все, вечеря була на столі. Я багато працювала, тому постійно проводити час біля плити було складно, і часу на це просто не вистачало. Цей варіант домашніх напівфабрикатів ідеально пасував моєму способу життя. На початку робочого тижня я ввечері прийшла додому з роботи і відкрила морозилку, щоб узяти щось на вечерю.
Я була вражена, коли половини замороженого запасу за тиждень не виявилося. Я пішла у вітальню, щоб спитати чоловіка, в чому річ: – Куди поділися заморожені страви, які я готувала усі вихідні? Їх немає навіть другого дня. – До нас приїжджала мати, і я віддав їй половину. У неї до кінця місяця пенсії на їжу не вистачає, тому я вирішив, що ми можемо їй допомогти, пояснив чоловік. – Отже, ти міг дати їй гроші, а не те, що я приготувала для нашої родини, щоб не стояти біля плити після роботи, – відповів я. — Але ж вона вже стара. У неї немає сил готувати. Ти шкодуєш їжі для неї? – Вона здорова жінка і зовсім не слабка. Що мені тепер самій готувати? Моя свекруха жила у сусідньому під’їзді, тож я пішла туди.
Наталя Дмитрівна відчинила двері, і я увійшла до її квартири. Я вирішила не мовчати, а прямо сказати те, що було в мене на думці: – Не беріть більше їжі, яку я готую для своєї сім’ї. Грошей не вистачає, тоді шукайте підробіток. Ви ще цілком працездатні. Якщо не бажаєте шукати роботу, попросіть сина підтримати вас матеріально. Але не беріть більше готової їжі з мого морозильника. Я витрачаю всі вихідні на те, щоби все це приготувати. Це просто нечесно. Майте совість! Свекруха стояла як вкопана. Я пішла і дістала з холодильника все, що віддав їй її син. Я вважаю свій вчинок правильним. Якби чоловік хотів допомогти своїй матері, він міг би дати їй гроші. Я не збиралася готувати на дві сім’ї, паралельно працюючи щодня.