Я пам’ятаю, як моя дочка вийшла заміж в юному віці, у 18 років. Усі її друзі шалено їй заздрили. – Ірина та Слава одружуються? Хто б міг подумати? – почула, як хтось сказав під час весільного прийому. Слава та Ірина дружили з дитинства, і їхня історія кохання чомусь застала всіх зненацька. Слава був старший за Ірину на шість років і на момент їхнього весілля вже володів власною автомайстернею. Дехто шепотів, що Ірина виходить заміж, бо заваrітніла, але моя дочка не звертала на чутки жодної уваги. Через рік у молодих народилася дочка, потім хлопчики-близнюки. Після цього Ірина не працювала, бо турботи про дітей та будинок займали весь її час.
Їхня родина жила в достатку, поки Станіслав не отримав травму на роботі. Бідному довелося довго лікуватись, і в результаті він уже не міг керувати майстерньою. Плюс до всього, після травми його обмежили у пересуванні та змусили більшу частину часу залишатися вдома. Станіслав почав шукати віддалену роботу і зрештою продав свій бізнес за низькою ціною, щоб вкласти ці гроші в іншу справу, якою він міг керувати з дому. У подружжя ще залишався кредит на квартиру, ще й троє дітей вимагали значних капітальних вкладень. Станіславу довелося перекваліфікуватися та почати вчитися на спеціаліста з маркетингу.
Йому було складно знайти роботу одразу після курсів, тому довелося вигадувати, що робити у цій ситуації. – Я можу вийти на роботу, – сказала мені Ірина, – але наші близнюки занадто малі, щоб ходити до дитячого садка. І Станіслав не може про них подбати через свою обмежену рухливість. На той час я була на пенсії, але все ще працювала неповний робочий день у магазині продавщицею. Я запропонувала дочці допомогу у вихідні, але їм потрібен був хтось, хто б доглядав дітей протягом робочого тижня. Я порадила Ірині звернутися до свекрухи, але виявилося, вона була проти посидіти з онуками. На щастя, Ірині вдалося знайти роботу, де вона проводила лише вихідні, і тоді я могла сидіти з онуками.
Пізніше справи Станіслава пішли вгору, і вони знову опинилися на плаву. Коли близнюки трохи підросли, ми всі поїхали на пікнік – відзначати їхній день народження. Однак, коли діти побачили матір Станіслава і та захотіла їх обійняти, малеча з криками втекла від неї. Вони підбігли до мене і почали питати, хто ця тітка і що вона хоче від них. Зрештою мати Станіслава усвідомила свою помилку і навіть запропонувала допомогу у догляді дітей. Стан Станіслава покращився, і він знову відновив свій бізнес, тепер уже з набутими знаннями в галузі інтернет-реклами. Ірина почала працювати по буднях, і їхня родина, нарешті, знову змогла жити безбідно.