Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася, коли ще навчалася в інституті та підробляла у кафе. Я не хотіла просити батьків про допомогу, тому що вони й так багато зробили для мене. Андрій був привабливим і цікавим чоловіком, який був старший за мене і, здавалося, привертав до себе багато уваги. Ми зустрічалися близько півроку, а потім Андрій вирішив познайомити мене зі своєю мамою, Іриною. Ірина була милою жінкою, яка вразила мене своєю гостинністю, освітою та любов’ю до свого сина. Ми зустрічалися ще півроку, а потім вирішили одружитися. Ми запланували просте свято з сім’єю та друзями, а також медовий місяць на чудовому острові.
Проте все набуло несподіваного обороту, коли Андрій та його мама наполягли, щоб ми жили з нею. У мене не було проблем з матір’ю Андрія, але я помітила, що вона завжди намагалася мене виправити і обра зити, коли ми стикалися вдома. Вона принижувала мене за те, що я приїхала з села і робила з»ауваження на кшталт “у тебе вдома немає туалету?” і звідки у нас гаряча вода? Я була здивована її поведінкою і роздратована тим, як вона зі мною розмовляла, але Андрій не намагався мене захистити.
Я сподівалася, що ми бачитимемося з нею дуже рідко, але коли почула, що ми житимемо разом, ясно дала зрозуміти, що не рада цьому. Тоді свекруха сказала мені, що я невдячна, не розумію турботи та щирих порад, і що синові така жінка і даремно не потрібна. Ще Андрій поставив мені ультиматум, що якщо я не погоджуся на його умови, нам доведеться розлу читися. Поспілкувавшись якийсь час, я зрозуміла, що за таких умов ми не зможемо побудувати нашу сім’ю. Свекруха завжди була б між нами, і ми ніколи не змогли б прожити щасливе спільне життя. Саме тому через рік після весілля я прийняла важке, але потрібне рішення розірвати стосунки.