Після роботи в п’ятницю Оксана задумалася про майбутні вихідні і зітхнула. Вона запитувала себе, чи вона старіє, бо відчуває постійну втому. Марина, її колега, запитала, чому вона розмовляє сама з собою, і Оксана зізналася, що їй сумно через те, що вона так швидко старіє. Марина заспокоїла її, сказавши, що деякі жінки після виходу на пенсію лише починають жити. Пізніше в під’їзді свого будинку Оксана виявила собаку, що чекає на неї. Вона спробувала увійти до будівлі, але собака перегородила їй шлях.
Після змагання в глядалки собака пішов за Оксаною всередину і відмовився йти. Оксана намагалася умовити собаку повернутися додому, але той не піддавався. Вона розігріла собаці борщ і повечеряла разом із нею. Пізніше Оксана сіла дивитися улюблений серіал, поки собака спала поряд із нею. Наступного ранку Оксана прокинулася від того, що собака дряпала двері спальні. Вона зрозуміла, що собака не має господаря і вирішила подбати про неї.
Вона назвала пса Джеком і взяла його на прогулянку в перший же день його законного перебування в її будинку, і Джек всюди слідував за нею навіть без повідця. Повернувшись додому, Оксана виявила, що Джек уже чекає на неї біля входу. Він пішов за господинею всередину, і Оксана остаточно прийняла його як свого нового мешканця. Ось так, вуличний, здавалося б, собака врятував Оксану від апатії, почуття непотрібності та тривожності, самостійно обравши собі господиню. І кажи після цього, що тварини не відчувають все.