З юних років я завжди була працьовита і ніколи не боя лася братися за будь-яку роботу. Я розглядала кожну можливість роботи як цінний досвід, навіть якщо мені відмовляли. Мої батьки знали, що я так легко не здамся і завжди знайду спосіб заробити гроші. Коли я виходила заміж, я не турбувалася про сімейний бюджет, не рахувала гроші свого чоловіка і не соромилася того, що він заробляв менше за мене. Його внесок так і так був важливим для нашої родини. Однак у результаті вийшло так, що я взяла на себе більшу частину витрат нашої родини. Спочатку Ігоря це не турбувало, бо мав хорошу і перспективну роботу. Він завжди вірив, що отримає підвищення, і зарплата побільшає – як результат. На жаль, якось його дуже несподівано звільнили, і це зробило значний пролом у нашому сімейному бюджеті.
Ігор не поспішав шукати іншу роботу, оскільки відмовився працювати за меншу плату лише для того, щоб робити свій внесок у сімейний бюджет. Він навіть відхилив пропозицію про роботу від свого друга із зарплатою в 10 тисяч, бо чекав щонайменше 20. Коли я спробувала переконати його, що будь-який дохід допоможе, він кричав на мене і наполягав на тому, що його робота високо цінується і що він заслуговує на відповідну оплату. А на той час я працювала вже у двох місцях і почувала себе максимально вигорілою. Коли я народила доньку, мені довелося звільнитися з однієї роботи. Оскільки Ігор так і не зміг знайти роботу, яка відповідає його вимогам, ми домовилися, що він піде у декретну відпустку замість мене – а я продовжу працювати. Згодом Ігор перестав щось робити вдома.
Мені довелося найняти няню та хатню робітницю, щоб вони допомагали мені. Він витратив усі свої гроші на себе та своїх друзів, а потім взагалі запропонував нам відкладати, щоб купити йому машину. Ми почали спілкуватися менше, а я трималася за наші стосунки лише через нашу дочку. Я не хотіла, щоб вона росла у неповноцінній сім’ї. Одного разу, коли мою зарплату знизили через помилку, яку я не робила, я повернулася додому і розповіла про все чоловікові. А він звинуватив мене в помилці і весь вечір не розмовляв зі мною. Я зібрала всі його речі та виставила їх за наші двері, а наступного дня змінила замки. Він почав відправляти смс із вибаченнями, а потім із погрозами, стверджуючи, що я ніколи не знайду такого, як він. Він досі не зрозумів, що такий, як він, мені точно не потрібний.