Декілька місяців тому Вова влаштувався на нову роботу і вирушив у відпустку на море. На пероні він допоміг молодій дівчині з її сумкою, яка потім вийшла без неї. Незабаром провідник повідомив хлопця, що в сумці була дівчинка-немовля і що дівчина, яка попросила про допомогу, покинула свою дитину. Вова був вражений і захотів побачити малюка . Кондуктор дозволив йому це зробити, і він познайомився з дівчиною на ім’я Тетяна, яка тоді доглядала дитину. Усю ніч молоді люди няньчилися з дівчинкою і спали по черзі. Наступного дня, після прибуття на пункт призначення, їх запросили до дільниці, де на них чекала nоліція, щоб взяти свідчення.
Поліція встановила, що неповнолітня дівчина, яка залишила дитину, зробила це, бо не хотіла зганьбити своїх батьків після таємних полоrів. Вова та Тетяна вирішили довіритись поліції, і самі вирушили на пошуки кімнат для життя та відпочинку, і в результаті знайшли невеликий пансіонат недалеко від моря. Щоранку вони відвідували дитину у притулку та разом проводили дні на пляжі. Коли настав час повертатися додому, вони не хотіли залишати дитину у притулку.
Там їм сказали, що для цього вони мають побратися, щоб удо черити дівчинку. Недовго думаючи, Вова став на одне коліно і зробив Тетяні пропозицію з каблучкою з-під брелока, і та з радістю погодилася. Вова, Таня та маленька Богдана повернулися додому втрьох, як родина. Це, звичайно, стало для Вови несподіваним поворотом подій. Озираючись назад на свій шлях, Володимир розмірковує: “Я не думав, що моя доля так різко зміниться за короткий час, але я вдячний усім випадковостям за такий підсумок”.