Лілія зауважила, що дочка перебуває в похмурому настрої. Іра сиділа за столом і перемішувала ложкою чай нескінченно. -Щось не так? Ти якась сама не своя? Іра тяжко зітхнула. -Мам, мені вже яку ніч сниться тато. Лілія повільно осіла на стілець. Її коханого чоловіка не ста ло лише два роки тому, рана була ще свіжою. Вони в коханні та злагоді прожили двадцять років, за цей час так жодного разу і не посва рилися.
Лілії дуже не вистачало чоловіка. -І що він говорив у твоєму сні? Іра залишила ложку у спокої. -Він виглядав сумним, казав, що не варто продавати дачу. З чоловіком вони довго збирали, щоб дачу придбати. Це була свого роду мрія – жити на природі вдвох. Вони з Лілією планували втекти від міської суєти до села, коли молодша дочка закінчить університет та почне жити самостійно.
Це так і залишилося нездійсненною мрією. Тепер перебування на дачі нагадувало Лілії про чоловіка і про те, що вони так мріяли. У результаті вона вирішила, що краще її продати та купити для доньки окрему, однокімнатну квартиру. Але після розповіді про сон вона передумала. Якщо чоловікові там від цього буде спокійніше, вона не продаватиме. А ви вірите у такі сни?