Дарина зривала бур’яни, коли її гукнув знайомий голос. Жінка різко обернулася і побачила Олександра. Сер це її пропустило удар. -Привіт, Даш! – сказав він із сумною усмішкою. -Привіт, – тихо відповіла жінка. -Скільки років не бачилися, так? -Десять, якщо не помиляюся. -Я село приїжджав, заходив, просто ти в ліkарні була. -Не було у твоєму візиті сенсу, – холодно обірвала його жінка. -Не треба чіплятися за старе. Наші шляхи розійшлися, не треба шукати зустрічі зі мною.
-Мамо, тато прийшов з роботи, він голодний, а тебе нема! До Дарії підбігла молодша донька. -Мила, йду. Усього доброго тобі! Жінка розвернулась і пішла до хати. Чоловік стояв на порозі і похмуро дивився. -Я зараз руки від землі помию і стіл накрию. -Бачив я все. Чого це він приперся? Що він хотів? Дарина знизала плечима. -Я не знаю. -Сумувала, так? Дарина дуже серйозно подивилася у очі чолвікові.
-Не треба мені тут при дітях влаштовувати сцени рев нощів на порожньому місці. Все давно у минулому. Ми з тобою одружені, і ми маємо двох дітей. Єгор ще кілька хвилин дивився на неї тяжким поглядом, а потім видихнув. Дарина пішла на кухню, щоб принести каструлю з борщем. Правду кажуть, що перше кохання найсильніше, що воно ніколи не забувається. Але обов’язок перед сім’єю важливіший за швидкоплинні почуття.