Скоро свято. Усі готуються до Нового року. Тільки Лариса сумно дивиться з вікна, їй нема з ким зустріти це свято. Вона поринула у спогади. Їй тоді було двадцять років. Лариса дуже здивувалася, коли дізналася, що мати у сорок п’ять років вирішила народити їй сестричку. Яка сестра, їй скоро своїх дітей народжувати. Але мама наважилася. Сказала, що чудово, якщо Лариса матиме сестру. Може, зараз вона цього не розуміє, але скоро зрозуміє. Матері вона сказала тоді, що вовтузитися з сестрою вона не буде, у неї своє життя. Але цьому не судилося збутися. Матері не стало, коли сестрі було три роки, а батька ще раніше. Ірина залишилася на руках Лариси. Лариса виховала сестру із трьох років. Вона замінила їй матір. З десяти років сестра навіть називала її мамою.
Заміж Лариса так і не вийшла, але причиною була не сестра. Просто не зустріла відповідного хлопця. Та й не виходила вона нікуди. Тільки робота, дім та сестра. Ось і залишилася вона сама. Сестра вже доросла, живе окремо, заміж уже збирається. Вони дуже близькі, але різні характером. Лариса дуже любить збирати все непотрібне. Ніколи нічого не викидає, а сестра навпаки. Ірина в квартирі жодної зайвої речі не має. А Лариса навіть ремонту ніколи не робила тільки тому, що старі були цілі. Вона вже звикла заощаджувати на собі. А Ірина наполягала на ремонті. Навіть наважилася зробити сестрі сюрприз. Поки вона була на роботі, Ірина з нареченим прийшли до неї та змінили шпалери в коридорі.
Увійшовши до будинку, Лариса дуже здивувалася. Потім згадала, що сестра наполягала на ремонті, і зрозуміла, що це її рук справа. Вона так розгнівалася, подзвонила і посварилася з сестрою. Вони вже не розмовляли тиждень. Але незабаром Новий рік, а Ларисі зовсім не хотілося зустрічати свято одного. Вона вийшла в коридор і зрозуміла, що сестра мала рацію. Так набагато краще. Уявила, як Ірина з нареченим старалися, а вона одразу накинулася на них. Зателефонував телефон. То була Ірина. Вона плакала, вибачалася та запрошувала в гості. Лариса була щасливою. Вона знову підійшла до вікна. Тепер вона дивилася на святкове місто зовсім іншими очима. Вона дивилася і думала: «Дякую тобі, мамо, за сестричку».