Якось сестра моєї дружини залишилася без роботи. Коли дружина розповіла мені про це, зробила висновок, що ми зобов’язані їй допомагати. Адже сестра таки… Було вирішено, що на деякий час вона переїде до нас. Спочатку я поставився до цієї новини з настороженістю, але коли спробував те, що вона готує, був у захваті. Минув тиждень, і все різко змінилося. Сестра дружини цілий день сиділа в кімнаті, копалася в телефоні, а коли виходила на кухню, то з подивом питала: -А що, нічого не приготували? Вранці наступного дня вона без попиту взяла костюм дружини, одягла його та пішла на співбесіду. Справа в тому, що лише місяць тому я віддав за цей костюм половину зарплати.
У пошуках роботи вона знаходилася вже майже два місяці, але потім наплювала на це діло: сиділа цілий день у вітальні і дивилася якісь серіали. Коли я попросив її хоча б посуд помити, вона різко мені відповіла: -Я тобі що, хатня робітниця? Дочекавшись дружину з роботи, вона почала говорити їй, що на її місці вона розлу чилася б зі мною. Наступні кілька днів були дні мене справжнім випробуванням. Дружина постійно просила гроші: то на одяг, то на бензин. А коли я питав, мовляв, куди вона все витратила, дружина відповідала: на сестру, одяг їй купили, відвезла її туди і т.д.
Того вечора я не витримав. Дочекавшись дружини з роботи, я відвів її до вітальні, де стирчала її сестра, і впевнено заявив: -Дорога родичка, з цього дня двері моєї квартири для тебе зачинені. Збирай свої речі та провалюй скоріше. Моя дружина влаштувала грандіозний сkандал, але я твердо стояв на своєму. Навіть дзвінки тещі та зви нувачення в тому, яка я бездушна тварюка, ніяк на мене не вплинули. Нічого, покричать, поскандалять трохи, і забудуть. Спокій у моєму будинку для мене завжди буде на першому місці.