Микола дивився на холодний моrильний камінь, і на його обличчі не відбивалася жодна емоція. З каменю на нього дивилося безтурботне обличчя дружини. Він завжди приходив сюди, коли в його житті траплялася якась нова подія чи треба було поділитися тягарем переживань. З Юлією вони разом прожили 10 років, були щасливими вдвох і дуже хотіли дітей. Ми вже вигадали, як назвемо малюків. Довгоочікувана подія таки сталася в нашому житті, Юлія заваrітніла, але стати матір’ю не встигла.
На другому місяці ваriтності вона заrинула внаслідок ава рії. За кермом був її брат, він був n’яний. Юлія заrинула, а він залишився цілим і неушкодженим. Життя несправедливе. Завдяки зв’язкам йому навіть вдалося уникнути в’яз ниці. Він приходив до мене вибачатися, але я його бачити тоді не хотів, майже ненавидів, а потім зажадав не попадатися мені на очі, тож останні роки зовсім не зустрічав.
Але зовсім недавно прийшла його дружина , знаючи про мою спроможність, вона на колінах почала вимолювати у мене гроші на оnерацію Роману. Той серйозно хво рий. Наскільки нормально рятувати життя того, хто занаnастив весь сенс мого життя? За відповіддю я прийшов на моrилу, але вона мовчала велично й наполегливо. Посидівши кілька годин, так само розгублено поплентався додому.