Марина повернулася додому з роботи і побачила, що двері не зачинені на замок. Вона подумала, що син забув зачинити двері та заснув, але ніяк не могла його знайти. Вже у спальні вона виявила, що зникла велика сума грошей. Вона збирала гроші на те, щоб купити будинок. Гроші зникли, речі розкидані, але, крім грошей, нічого в будинку не пропало. Вона подумала, що, напевно, її син покликав друзів, а ті їх пограбували. Адже її син уже став дорослим, самостійним. Дзвонила йому, а він не відповідав. Вона побігла до сусідки, а та викликала поліцію.
Поліція одразу ж з’ясувала, що гроші вкрав син Марини Олексій та пішов із дому. Він навіть записку залишив, але Марина не помітила її до приїзду поліції. У записці він писав, що хоче жити окремо і втомився чекати, поки мати назбирає гроші на велику хату. Марина не могла повірити у те, що відбувається. Як її син міг це зробити? Як міг забрати гроші та просто кинути матір? Заяву вона відмовилася писати. Адже не може написати заяву на власного сина. Хоч він і виявився таким зрадником. Їй було так соромно за нього.
Вона вже пошкодувала, що покликала сусідку, а тепер і весь дім дізнається, що син у неї зрадник. Сусідка їй дуже співчувала. А Марина попросила залишити її одну, тому що їй було дуже важко і треба було про все добре подумати. До неї приїхав чоловік, з яким вона зустрічалася останні три місяці. Прийшов він допомогти навести лад у квартирі. Вона тільки зрозуміла, чому в коридорі лежали ключі. То була зв’язка Олексія, він із собою не забрав, бо повертатися не збирався. Ну гроші він забрав і чорт із ними, а як же син? Як вона житиме без сина? Адже все життя вони жили вдвох. Пішов перший сніг. Як і інші роки. Ніби нічого не було.