Марина говорила з подругою і скаржилася, що життя після сорока нема. Приходиш після роботи додому, поїж щось і лежиш перед телевізором і клацаєш пультом. Раніше вбиралися, робили макіяж, каблуки та ходили, гуляли, а зараз нудно, немає нічого нового. Життя своє вона не збудувала, дітей не народила. Навіть увечері від самоти nлакати хочеться. А подруга радила піти до спортзалу, басейну, може й зустріне когось. Потім згадала, що вона з кимось зустрічалася, але Марина сказала, що він до неї переїхав на якийсь час, поки був у сварці з дружиною, як вона потім дізналася. Прийшов він до неї з одним пакетом, з порваними трусами. Марина його одягла у все нове, стильне, костюм, туфлі. Став він дуже солідно виглядати. Марина вже планувала з ним весілля та весільну подорож.
А ось одного разу прийшла до неї додому його дружина і заявила, що чоловік катається як сир у маслі, а його дітям нема чого поїсти і одягти. От і хоче його додому забрати. Вона допомогла чоловікові валізу зібрати. Вони забрали всі речі, які Марина для нього купувала та ще й Маринін пеньюар дружина прихопила. Ось так закінчилися останні стосунки для Марини. Увечері подруги вирішили сходити до ресторану. Вечір пройшов чудово, Марина познайомилася з чоловіком та з ресторану пішла з ним. Вранці подруга питала, який був той чоловік, а Марина сказала, що він був непоганий. Вони провели разом ніч, а сьогодні він обіцяв передзвонити. От і буде видно, який він. Знову пустушка або щось варте.
Подруги йшли до крамниці, а перед магазином зупинилася машина. Вони одразу впізнали машину того хлопця. Він відкрив двері машини для жінки, яка була набагато старша за нього. – Ну, допоможи. Що ти так устав? Руку подай дружині, щоб я встала . Працював значить усю ніч. Знаю я, яка у тебе робота ночами. І, не дай Боже, щось дізнаюся, вилетиш з мого дому. І візьми мене під руку, я сказала, – говорила жінка з хлопцем. Марина зрозуміла, що він точно пустушка. Вони пройшли повз дівчат, і хлопець вдав, що не знає їх. Увечері дівчата у гостях у Марини говорили про мужиків, доки чоловік подруги не прийшов і не забрав її. Навіть обіцяв знайти чоловіка їй із гаража. А вона лежала на дивані і думала про себе: -Та ну їх усіх, цих чоловіків. Жила сама і надалі проживу. І нічого, що сорок п’ять уже. А щодо того чоловіка з гаража треба подумати. Може, пощастить?