– Добридень! Це Ірина Сергіївна? – Так. Слухаю вас. – Я з МНС. Ваш чоловік застряг у кучугурі, не може виїхати з району “Крива балка”. Зв’язку там немає, попросив повідомити вас. – Спасибі вам велике. Біда яка! Діти вже спали. На вулиці вітер, хуртовина та мороз. Паніка у моїй голові не давала вдихнути. Я не знала, що робити. Почала шукати евакуатор — марно, всі водії зайняті. Дзвоню свекрусі – спить. Вирішила набрати МНС. – Вітаю. Ви казали, що мій чоловік у сніговому полоні. Може ви підкажете номер евакуатора, ніяк викликати не можу. — Ми маємо свій евакуатор, але ваш чоловік відмовився. Сказав вам зателефонувати, ви самі щось вигадаете. Прекрасне рішення – так робив мій чоловік завжди. Тільки цікаво, як я маю придумати щось без машини і з двома дітьми?
Вирішила зателефонувати мамі та покликати її на допомогу, треба було когось залишити з дітьми. Потім додзвонилася до водія евакуатора. Чоловік чинив опір, тому що дорога була дуже поrана, ще й точного напрямку я не знала. Погодився він мені допомогти лише за подвійний тариф. О дванадцятій годині ми виїхали. — Якого хріна чоловік у такі нетрі поїхав? Є ж нормальна дорога! Ми тут із тобою зараз самі застрягнемо! – обурився водій. – Не знаю, він мені нічого не казав. Головне, врятувати його, а потім розберемося. Година ночі. Знайшли машину – там розряджено акумулятор. Поле. Вітер. Поки евакуатор намагався витягти з кювету машину чоловіка, застряг сам.
Поки намагався вирулити, у нього сів акумулятор. Затих. Два акумулятори, що здохли. Три години ночі. Сидимо у кабіні. Всі мовчать. Світає. Зв’язку немає. Цигарки закінчуються. Замерзли. Чотири години ранку. Додзвонилися до МНС та викликали допомогу. П’ять годин. Трактор та свекри під’їхали з гарячим чаєм. Ура! Ми врятовані! Сьома година ранку. Ми вдома. Усі мовчать і дивляться один на одного. Свекр відвів мене убік: — Іро, не відпускай більше чоловіка нікуди одного. Його треба контролювати. Він мужик добрий, просто дурниць може наробити. Мама за ним завжди стежила, ось він і виріс таким. — Вибачте, але нехай мама й розхльобує. Я маю дітей, яких треба контролювати. Незабаром ми розлу чилися. Як показує практика, дбайливі батьки це чудово, але людина має бути самостійною і нести відповідальність за свої вчинки.