Богдан довго умовляв свою сестру Ірину, щоб та взяла на вихідні до себе його доньку Маринку. Та дівчина відмовлялася. Причина проста: вона не збирається свого вихідного дня сидіти з дитиною. Ірина не набридає йому зі своєю дочкою, а сама викручується як може. Чому вона має сидіти з чужою дитиною, коли її дочка сидітиме з бабусею, мамою чоловіка. Тому Ірина відмовилася допомогти. У Богдана та Софії виникли термінові справи. Був вихідний день. Садок закритий, а мама Софії лежала в ліkарні. Богдан одного разу попросив у сестри допомоги, а вона відмовила йому. Вони почали думати, що робити. Їм треба було їхати на день народження до начальника. Він запрошував усіх із подружжям. Не піти не можна, усі будуть. На роботі і так складна ситуація, тож у разі скорочень він перший у списку на звільнення. Тоді Софія звернулася до своєї подруги. І вона погодилась допомогти.
Вони заспокоїлися, зібралися та поїхали на святкування. Перед Новим роком до Богдана зателефонувала Ірина. Повідомила, що вони з чоловіком їдуть у гори на відпочинок, а свою дочку залишають у брата . Їдуть на п’ять днів. Хотіли залишити дівчинку на бабусю, але в неї інші плани, тож Богданові доведеться посидіти із племінницею. – Ірино, ти що забула, як не хотіла брати нашу дитину до себе, коли я просив про допомогу? І чи не соромно тобі після цього дзвонити мені і щось просити? – поцікавився Богдан, – у нас із Софією інші плани, і племінниця туди ніяк не входить. Ти не послухала та не допомогла нам. Тож не сподівайся на допомогу з нашого боку. Ірина почала кричати, мовляв, рідня має одна одній допомагати. Який він після цього брат, коли відмовляє сестрі? Богдан кинув слухавку.
Кому доводити, якщо сестра не хоче чути його? Сама відмовила колись у допомозі, а тепер намагається зви нуватити Богдана, що він поrаний брат. Але на цьому історія не завершилась. Тільки Богдан поклав слухавку, Ірина почала дзвонити Софії. Вона не просила, а наказувала їм побути з її дочкою кілька днів. На це Софія сказала: – Добре. Але ти платиш мені за це гроші. Година з твоєю дочкою – сто гривень. Вважай тепер, скільки ти будеш мені винна. І ще… Частину грошей прошу заплатити заздалегідь. Іншу, коли повернетесь із відпочинку. Інакше я не погоджуюся. – Ну ти наха бниця! Дісталася мені така невдячна рідня! Знати вас більше не бажаю! – Крикнула Ірина і кинула трубку. Більше вона не телефонувала братові. Богдан не знає, чи вони їздили відпочивати з чоловіком і з ким залишили свою дочку. Адже із сестрою вони досі не розмовляють.