Олена вступила до університету у місті. Спочатку планувалося, що дівчинка житиме у гуртожитку. Але батько, приїхавши і подивившись умови життя в гуртожитку, різко змінив свою думку і орендував для дочки кімнату у бабусі Зіни. Баба Зіна була хоч і суворою, вимогливою, але все ж таки доброю старенькою. Ставилася до дівчини, як до онуки. Навіть коли Олена закінчила навчання і влаштувалася на роботу, продовжувала жити з бабою Зіною. Жила і працювала як тато Карло. Щоб здійснити мрію купити свою квартиру. Працювала по дванадцяту годину. Без вихідних. Баба Зіна навіть лаялася на неї, мовляв, і відпочивати треба. Але дівчина продовжувала працювати та відкладати кожну вільну копійку. Незрозуміло, як довго му чилася б Олена, якби…
Через півроку, після того, як дівчина поїхала вчитися, до її батька звернулася його тітка, самотня старенька. Попросила його допомогти влаштуватися в притулок для людей похилого віку. Стас поїхав, подивився умови, в яких живуть самотні старі люди. Повернувся, забрав тітку та перевіз до себе. Проживши кілька років із турботливими родичами, тітка тихо, уві сні, пішла в інший світ. Залишивши свою квартиру у спадок племіннику. А самій Олені заповідала сімейне кольє, що дбайливо зберігається в сім’ї. Продавши тітчину квартиру, Стас зміг допомогти дочці купити двокімнатну квартиру в місті, яке їй так подобалося.
Так, у Олени з’явилася своя квартира. Дівчина розпочала ремонт. Електропроводка, труби, це все було нове. Так жінка, що продавала квартиру, сказала. Тож дівчині за допомогою батьків залишалося зробити лише косметичний ремонт. Точніше, Олена висувала ідеї, а Стас терпляче втілював у життя ідеї дочки. У результаті, коли квартиру, що вийшла, побачила мама, то зажадала, щоб і в неї в квартирі чоловік з дочкою зробили такий же ремонт. Олена пообіцяла попрацювати над дизайном. Тепер, іноді, Олена, сидячи у своїй квартирі, дістає сімейне кольє, милується ним, і з вдячністю згадує добру бабусю Клаву, завдяки якій вона стала володаркою власної квартири.