Час наближався вже до обіду, коли Олег нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: -Яно, все гаразд у мене. Скоро буду. Роботи багато… – Слава Богу, Олежко! Чекаю тебе. А то не могла додзвонитися… Олег був дуже засму чений. Адже сьогодні восьме березня, а в Яни не просто жіноче свято, а ще день народження. Начебто все складалося якнайкраще. До кінця зміни залишалася пара годин і було все спокійно. А потім раптом купа роботи з’явилась. Олег працював у рятувальній частині. Високий, міцний, сильний і при цьому найдобрішої душі чоловік. За це Яна його й поkохала.
Він вийшов надвір, а там злива. Не найсприятливіша погода для того, щоб обійти все місто у пошуках квітів. Звичайно, дружина любить його не за букети та подарунки, але все ж таки. У їхньому маленькому шахтарському містечку не так вже й багато квіткових кіосків, тож Олег вирушив до центру. Але всі квіткові кіоски були закриті . Довелося йти до старого кіоску. – Добридень! Зі святом вас! -Дякую, – непривітно буркнула жінка у відповідь. – Мені б квіточок.
– Ось вони перед вами, вибирайте. Олег уважно розглянув кімнатні рослини. Ті тюльпани, які він хотів, уже скінчилися. Продавщиця запропонувала йому фіолетові тюльпани. Вони були дуже гарні, але дорогі. Олег без роздумів узяв ці квіти. Коли він подарував їх дружині, вона була дуже щаслива. Це стало їхньою сімейною традицією – восьме березня відзначати удвох, а наступного дня запрошувати у гості родичів та друзів. Дружина була дуже рада, що в неї був такий дбайливий і уважний чоловік. Фіолетові тюльпани настільки сподобалися дружині, що він почав їх часто дарувати.