Коли мати моєї невістки дізналася, що в неї скоро народиться онук, поставила доньку перед вибором; або дитина, або вони з батьком

Advertisements

Я виховувала свого сина сама і розумію, як це важко. Адже підняти на ноги дитину, коли мало грошей і немає підтримки, здається, що практично нереально. Але я це змогла зробити. Потім почалися проблеми у тому плані, що ми із сином один одного не розуміли. Все ж таки він хлопчик, йому не вистачало чоловічої уваги батька, він не міг багатьом поділитися з мамою, тому і виникали труднощі. Коли синові виповнилося 17 років, тільки тоді в нього з’явився вітчим. І то порозумітися у них довго не виходило, але мій другий чоловік дуже старався. Коли син повернувся з армії, то дуже змінився. Він почав вчитися, встигав працювати, став мені допомагати.

Потім я довідалася, що в нього з’явилася дівчина Юля. Він познайомив мене з нею. Юля мені дуже сподобалася, така спокійна та тиха дівчинка, вихована. Юля розповіла, що мама погано дивиться на те, що вона має хлопця. Мати вважала, що спочатку треба побудувати бездоганну кар’єру, а вже потім про наречених думати, але серцю не накажеш. Якось увечері син із Юлею прийшли додому засмучені. Юля nлакала. Син розповів, що Юля ваrітна. Мати поставила їй умову: або життя з батьками, або дитина, але вона не отримає жодної підтримки. Юля відповіла, що позбавлятися малюка не збирається і хоче народити. Я сказала їй, що допоможу, то ж Юля переїхала жити до нас, вони з сином подали заяву до РАГСу.

Advertisements

У Юлі наро дилася прекрасна дівчинка, ми почали гуляти з немовлям у парку біля будинку. Весь цей час Юля не спілкувалася зі своїми батьками, вони самі її виrнали та зробили такий вибір. Якось ми зіткнулися в парку з Юліним батьком . Він глянув на онучку, розплакався і почав обіймати Юлю. Йому було дуже шкода, що дружина поставила такий вибір, але він дуже хотів бачити доньку та онуку. Ми домовилися, що бачитимемося з ним у парку. Потім і мати Юлі дізналася про ці зустрічі. Внучці вже виповнився рік. Серце злої сватті розтало, вона теж захотіла зустрітися з дочкою. Просила прощення сваття довго у Юлі. Вона вибачила. Наразі зв’язок сім’ї відновлюється. Ну і навіщо потрібно було майже 2 роки ігнорувати свою дочку, гаяти час, якщо в результаті все одно прибігли до неї з вибаченнями?

Advertisements