Галина Миколаївна у тривожних думках щось готувала на кухні. Вона думала, як розповість своїй дочці, що вони з другом її покійного батька вирішили одружитися. Донька завжди бачила дядька Ігоря у них удома, але звичайно не розуміла, що між мамою та ним кохання. От і хвилювалася як прийме цю новину її дочка підліток. І ось настала довгоочікувана година, приїхав Ігор, привітав Машу із закінченням навчального року, подарував квіти та планшет. Дівчинка засвітилася від щастя. Вони пройшли до столу, Ігор налив усім шампанського і піднявся сказати тост.
Він зробив Галині пропозицію. Маша відразу схопилася зі столу і зачинила двері своєї кімнати. Як не намагалися вони поговорити з дівчинкою, без толку. Марія й слухати не стала. Галина провела Ігоря з сумом. -Не судилося нам бути разом, – прошепотіла вона. Після розлу чення з Ігорем, життя їх стало колишнім, тільки Галина завжди сумною була. Донька цього не помічала, вона була радісною від їхньої самоти, поки одного разу не побачила мати зі сльозами на очах.
Наступного дня дівчинка зателефонувала подрузі матері та попросила поради. Та покликала її в гості, розмова була довга і важка, прийшовши додому дівчинка задумалася над словами сусідки. Через тиждень, коли вони мали з матір’ю сходити в кіно, Маша зізналася матері, що її запросили на день народження і вона хоче піти до друзів замість походу до театру. Галина погодилася, ледве стримуючи сльо зи сіла у таксі. Доїхавши до театру, вона озирнулася і помітила Ігоря. Він обійняв її і пояснив, що Маша все підлаштувала. Вони повернулися вдвох додому, і за філіжанкою чаю обговорювали, як зіграти весілля.