Коли я вийшла заміж, то у нас із чоловіком не було свого житла. Ми вирішили, що житимемо у його мами вдома. Я була не проти, я чула багато хорошого про свою свекруху, але чути це одне, а ось жити разом з нею зовсім інше. Коли ми з’їхалися, то я відразу помітила, що свекруха просто не має рамок і вона не дає особистого простору. Вона може без стуку увійти до кімнати, коли ми з чоловіком разом. Вона навіть риється у нас у шафі, навіть у мою сумочку заглядає, по кишенях пальто теж риється. Я не знаю, що вона там хоче знайти, чи їй просто цікаво. А також свекруха почала підслуховувати мої телефонні розмови.
Якщо мені дзвонить мама і я починаю з нею розмовляти, то свекруха встає біля дверей і просто так слухає, що відповідаю. А якщо мені дзвонять подруги, то свекруха ще наважується коментувати мої слова по телефону. Я вважаю, що це вже наднаха бство. Я втомилася тому, що живу під пильним наглядом свекрухи. Навіть мої батьки так не чинили, як вона. Після роботи я ще годину ходжу навколо будинку, чекаю, доки приїде чоловік. Тому що без нього я не хочу заходити до квартири.
А потім я заваrітніла, мені довелося бути часто вдома. І тут я почала божеволіти від свекрухи, вона постійно мене повчала, як краще робити. Я повинна була її слухатись до того, як правильно спати ваrітним. Після народження сина я сказала чоловікові, що більше не можу жити з матір’ю. Вона надто багато сує свій ніс не у свою справу. Я хочу сама виховати свою дитину, хочу почуватися господинею будинку, а не прислугою свекрухи. Чоловік зі мною погодився, він також помітив, що мати стала нав’язливою. Ми шукаємо квартиру, але поки що не розмовляли зі свекрухою на тему переїзду.