У молодості я зустрічалася зі своєю першою і єдиною любов’ю-Мішею. Ми разом були два роки, у 20 років я заваrітніла. До того, як Мишко дізнався про моє становище, ми навіть говорили про весілля. Але коли він дізнався, що ми станемо батьками, то різко змінився, він не був готовий стати батьком. Мишко мене покинув і віддалився від мене. подруги радили, що треба поговорити з ним ще раз, переконати його не ламати сім’ю. Але я була дуже горда, щоб умовляти Мишу. Це був його вибір, тож міняти щось я не збиралась. Хоч мені і було дуже важко спочатку. Бо грошей дуже не вистачало. Мені допомагали батьки, чим могли.
Я сама виростила свою доньку. коли вона була маленькою, то часто питала про батька, я навіть не знала, що їй відповідати. Адже всі діти мали батька а моя донька так виділялася. Але потім , коли вона стала старшою, то зрозуміла, в чому річ. Тоді вона перестала питати щось про батька, їй ця тема була неприємна. Вона не могла пробачити, що він нас поkинув при її народженні. І ось минуло 20 років . Мишко чомусь знову з’явився у нашому житті.
Він написав мені, що бачив мене з донькою у магазині. Він відразу зрозумів, що це його дочка, адже вона з білим волоссям і такими ж зеленими очима. Зовнішність досить незвичайна, таких рідко можна зустріти. Мишко зізнався, що в молодості йому всі казали, що я нібито вагітна не від нього, тож він і втік. Але зараз він все бачить без експертизи. Він попросив надати йому шанс. Я пояснила всі дочки, вона сказала, може спробувати спілкуватися з батьком, адже їй так не вистачало всі ці роки. Здається, вона його вибачила і маємо шанс, що в нас буде повна родина.