Наближалася річниця нашого шлюбу. 30 років. Вирішили святкувати в дома. Було запрошено моїх колег. Я сказав Тамарі, що не потрібно вигадувати якесь особливе меню, адже наші гості такі самі, як ми. Ми почали готуватися до приходу гостей, і я спитав, що у нас у меню. Тамара сказала, що ми матимемо багато цікавих страв: печінковий торт, варену язика, смажені бичачі яйця, ліверна ковбаса… – Але ж ти знаєш, що жодна з цих страв я не переношу на дух! – сказав я. – Але ж у нас сьогодні гості, я ж готувала не тільки для тебе, а й гостей! Ми вперше за довгий час сильно посва рилися та розійшлися по кімнатах. Настрій був зіnсований.
До приходу гостей залишалося дуже мало часу, і я вибіг до місцевого супермаркету, щоб купити трохи готової їжі , адже те, що приготувала Тамара, я їсти не буду, тож залишуся голодним. Купив салатів, ковбаси, сиру та ще кілька гарячих страв. Коли прийшов додому, то швидко знайшов кілька вільних тарілок і нарізав ковбасу з сиром і виклав страви на тарілки. Поставив усе на стіл. У цей час Тамара чепурилася і не побачила змін у меню. Прийшли гості та сіли за стіл.
Тамара побачила на столі нові страви і запитала, чому я їх поставив, я відповів, що не хочу бути голодним, адже те, що вона приготувала я не їм. – Якщо ти не їстимеш те, що я приготувала, то значить ти нічого не будеш сьогодні їсти взагалі, – сказала дружина і потягла за скатертину таким чином, що всі тарілки зі стравами потрапили на підлогу. Після цього вона пішла до кімнати, а я ще довго вибачався за її поведінку. Потім ми з колегами пішли до ресторану. Повернувшись, я побачив на порозі валізи з моїми речами. А дружина заявила, що подає на розлу чення.